Використання досягнень науки у системі роботи вчителя – основа розвитку творчої особистості учня

Сьогодні людство живе у ХХІ столітті, коли оновлення потребують усі сфери суспільного життя і освітня сфера не є виключенням. Модернізація освіти , безумовно, передбачає зміну змісту, структури і технології методичної роботи  в школі, потребує більшої новизни і наукової роботи саме від педагога . Створення нових організаційних структур, захоплення інтерактивними методами і проектними технологіями, інформатизація методичної служби свідчать про суттєві зміни в організації науково - методичної роботи в школі.  Розбудова української національної школи вимагає постійної роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення високого рівня науково-методичної діяльності, потребує стабільно і творчо працюючих  педагогічних колективів  з високим рівнем професійної майстерності.

     В сучасній школі зросла потреба в учителях, які здатні модернізувати зміст своєї діяльності шляхом  наукових досліджень, критичного, творчого мислення, використання досягнень науки і перспективного педагогічного досвіду. Вирішити проблему методологічної переорієнтації процесу навчання та виховання на розвиток особистості учня, формування його життєво важливих компетентностей можна тільки шляхом підвищення ефективності праці кожного педагога, якнайповнішого використання його потенціальних творчих можливостей. 

    З власного досвіду хотіла поділитися, що наукова робота впливає не лише на розвиток вчителя у подальшій роботі, а й на учня, як помічника у творчій роботі самого вчителя. Для мене, особисто, як вчителя історії наука, зокрема, історична є невід’ємною частиною всього навчального процесу, а конкретно уроків історії, бо історія -  наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій, які постійно потрібно оновлювати і досліджувати. Дослідником історії є історик, особа з відповідним фаховою підготовкою.

Тому мені випала можливість, підготувати ученицю 11 – В класу Оніщук Дар*ю на участь у ІІ обласній історико – краєзнавчій конференції МАН, яка проходила 08 жовтня в Інституті історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського ЧНПУ.

 Тему ми обрали, яка стосувалася рідного краю « Містечко Козелець в роки Другої світової війни», де провели не малу наукову роботу, яка мала свої плоди. Тому що, саме історія потребує безперервного наукового дослідження, бо не дарма кажуть хто не знає свого минулого, не має майбутнього.

В історії кожного народу є події, про які не можна говорити без емоцій, з-поміж таких воєнні роки 1941 – 1945 та перше повоєнне десятиріччя, коли країна поверталася до мирного життя. Переможне завершення Великої Вітчизняної війни створило передумови для суттєвих змін у житті радянського суспільства, породило великі надії на майбутнє. Вперше за багато століть майже всі етнічні українські землі опинилися в межах однієї держави. Ціною неймовірних зусиль український народ подолав трагічні наслідки війни. Утім, процес відбудови господарства був складним і суперечливим, оскільки у повоєнний час і в економічному, і в політичному житті відновилася адміністративно-командна система.

Протягом десятиліть у радянській історичній літературі висвітлювались здебільшого лише позитивні сторони боротьби проти фашистських загарбників і героїчні зусилля народу щодо відбудови народного господарства. Якщо інколи й мовилося про невдачі, то лише мимохідь, із чого не можна було зробити об’єктивних висновків. Між тим біль поразок і втрат ніколи не переставав полишати людей. Тому й не дивно, що в останні роки на шпальтах газет, журналів, у збірниках наукових праць, монографіях з’явилася маса статей, інтерв’ю, спогадів про війну й перші кроки у мирний період. Почалася ліквідація «білих плям» у, здавалося б, досконало вивченій та описаній історії, по-новому оцінюються минулі роки, окреслюються проблеми, на які раніше не звертали увагу.

Відкриваються нові можливості, що потребують поглибленого аналізу, а отже, підтверджують актуальність обраної тематики. Активізується регіональний підхід наукового пошуку, на основі якого тематика набуває цілісних і об’єктивних обрисів. Враховуючи це, тема даної  роботи є перспективною для дослідження. Вона ґрунтується на краєзнавчому матеріалі, «усній історії», зібраній за рахунок спогадів очевидців тих подій, жителів смт. Козельця, які пережили трагічне лихоліття війни.

Актуальність підтверджується ще й аналізом історіографічної бази, що засвідчив відсутність наукових праць, присвячених історії Козельця у воєнний та післявоєнний часи. Всі автори в основному писали про героїв, хід бойових дій, осіб, які зробили доленосний вплив на хід війни та довгоочікувану перемогу. Проте мало приділялося уваги тому, що відбувалося за кулісами головних подій, на мало вивченому регіональному рівні, рівні певного краю, села, селища або ж містечка. До нашого часу поверхово розглянуті питання про побут людей та їх життя в період окупації і після неї, яким чином люди долали лихоліття війни, що вони робили для того, щоб відновити довоєнне господарство, якими зусиллями вдалося відродити села і міста, культурно-освітню сферу. Даний аспект є актуальним, бо свідків життя на окупованій території і в перше повоєнне десятиліття залишається все менше й менше.

Обрана тема має, окрім вищевказаного, ще й значний виховний потенціал. Реалізація завдань патріотичного виховання молоді вимагає широкого, але вдумливого використання фактів і прикладів із воєнної історії України.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу тематичної літератури та джерельної бази проаналізувати історію смт. Козельця у роки війни та перше повоєнне десятиріччя. Для реалізації поставленої мети передбачені наступні практичні завдання:

* вивчити стан розробки проблеми історичною наукою;

* зібрати та опрацювати усні свідчення безпосередніх учасників тих подій;

* дослідити історію населеного пункту;

* проаналізувати хід воєнних операцій на теренах Чернігівської області, в контексті яких було окуповано та звільнено Козелець;

* охарактеризувати життя козельчан у роки німецької окупації;

* реконструювати особливості відновлення економічного потенціалу та культурно-освітньої сфери в перше повоєнне десятиріччя.

Обрана для вивчення тема багатогранна, охоплює широке коло проблем,

внаслідок чого неможливо розкрити її повністю у форматі магістерської роботи. Розуміючи це, автор сподівається, що деякі аспекти можуть стати в перспективі окремими об’єктами дослідження. Серед них деталізація окупаційного режиму щодо різних сфер життєдіяльності населеного пункту, характеристика руху опору в руслі визвольних змагань українського народу, колабораціоністська політика, ставлення держави до церковних інституцій, особливості повсякденного життя козельчан у повоєнні роки та інші.

Об’єктом дослідження є історичні процеси, що відбувалися у смт. Козелець протягом воєнних років та першого повоєнного десятиріччя, предметом – захоплення населеного пункту німецькими військами, встановлення окупаційної влади та її ліквідація, відновлення економічного потенціалу й культурно-освітньої сфери у повоєнний час.

Хронологічні рамки охоплюють 1941 – 1955 рр. Нижня межа визначається початком завоювання українських земель, у тому числі смт. Козельця, в ході наступальних операцій, здійснюваних фашистськими військами, верхня – завершенням першого повоєнного десятиріччя.

Географічні межі окреслюють територію смт. Козельця Чернігівської області в означений час.

Методологічною основою дослідження є принцип історизму, який передбачає цілісний і всебічний підхід до вивчення історії Козельця у воєнні роки та перше повоєнне десятиріччя.

При розробці теми використовувалися загальнонаукові методи – аналітичний, логічний та історичні – проблемно-хронологічний, порівняльний, синхронний.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі усних свідчень очевидців, опублікованих джерел та тематичної літератури зроблена спроба відтворити історію Козельця у роки війни та перше повоєнне десятиріччя, яка ще не була об’єктом спеціального вивчення.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можна використовувати під час проведення шкільних уроків з краєзнавства, наприклад  на тему «Історія Козельця в роки Великої Вітчизняної війни та етапи відбудови в післявоєнне десятиліття», на семінарських заняттях з історії України. Усні свідчення стануть в нагоді при підготовці краєзнавчих студій.

  Таким  чином, педагогічна праця вже від самих витоків має творчий і дослідницький характер, а методична робота має бути  життєвою потребою кожного окремого педагога й, водночас, обов’язковою вимогою, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування і розвитку школи. Але тільки та методична робота, яка організована на наукових засадах, може забезпечити підтримання належної професійної форми як кожного з її учасників, так і колективу в цілому, забезпечити адекватну реакцію на всі інноваційні процеси, що відбуваються  і  в освіті, і в суспільстві в цілому.      Сьогодення вимагає творчого учителя, учителя-дослідника, який піднімається на вершину педагогічної майстерності, учителя,  який  прагне до цієї вершини, але подолати яку, мабуть, нікому не вдалося, бо межі росту, удосконалення немає. Тому науково-методична робота сьогодні набуває нових елементів. В її структурі має виявлятися вся сукупність умов розвитку особистості педагога та досягнення найвищого рівня його професіоналізму.